Неможливо бути байдужим, коли торкаєшся чужого горя. Але дуже часто, люди, навіть, не намагаються щось зробити, адже думають що вони не в силах змінювати світ. А іноді варто спробувати. Як колись спробувала команда волонтерів нашого благодійного фонду.
Починаючи свою діяльність у 2008 році, ми бачили людське горе та біль, бачили дітей, які не знають як жити в цьому світі, і бачили батьків, байдужих до цих дітей. Нас було дуже мало, але в наших серцях було велике бажання нести добро.
Влаштовуючи перший табір, куди були запрошені діти з неблагополучних сімей, для всієї команди стало очевидним, що цим – морально та духовно скаліченим дітям потрібно небагато – крапля любові, якої вони не отримують вдома. Ці маленькі сердечка зцілювались любов’ю!
За 7 днів ми бачили такі преображення! Це дуже надихало. І тому такі табори стали регулярними. Волонтери знаходили все більше сімей, які потребували допомоги. У дітей в таких сім’ях майбутнє не дуже світле. Зазвичай, хлопці стають бандитами, а дівчата – продають себе.
І ми не могли замовчувати це питання. Виявивши, що при великій роботі соціальних служб, ці діти нікому не потрібні, було прийняте рішення розширюватися. Кількість таборів росла, а з нею приходило розуміння, що 7 днів для змін замало. І так з’явились клуби. Там волонтери займались с дітьми – робили домашні завдання, грали, просто годували дітей – для багатьох з них – це було перша необхідність. Цими маленькими кроками ми наближали серця дітей до нас.
